Відкрий для себе Жизномир – активізація молоді за допомогою історії

Студентка-історик Українського католицького університету у Львові Світлана Винник вирішила познайомити мешканців рідного села з його історією, визначними місцями та мотивувати бути активнішими громадянами. Що з цього вийшло?

P1330553

Жизномир – це доволі давнє село в Бучацькому районі на Тернопільщині. Перша згадка про нього – 1606 рік. Сьогодні в селі мешкає понад півтори тисячі осіб.

Перший етап проекту «Відкрий для себе Жизномир» відбувся 23 – 24 липня, а другий – з 30 жовтня по 1 листопада. Якщо влітку аудиторія складалася тільки з мешканців села, переважно школярів, то восени до Жизномира приїхали учасники проекту «Твоя країна» з різних міст України.

Хоча первинно Світлана Винник планувала 5-денну літню школу на тему історії села та громадської активності молоді. Визнає, що це здійснити не вдалося з різних причин.

– Я часто подорожую, бувала на різних проектах і мені хотілося показати Жизномир односельчанам трошки по-іншому. Звернути увагу на те, що в нас також є історія, якою варто пишатися й знати більше, ніж просто почути двічі на заняттях, – пояснює Світлана.

В рамках першого літнього дня проекту вдалося провести лекцію про те, що історія – це більше, ніж просто інформація, записана в книжках. «Це й живі люди і вона довкола нас. Те, що хвилину тому було теперішнім, вже стало минулим», – каже Світлана.

На другий день учасники прогулялися до місцевого монастиря, де розмовляли про історію цього місця. Це монастир Преображення Господнього, розташований поблизу селі Жизномир і збудований як православна обитель на самому початку 17 століття. Учасники проекту також влаштували прибирання монастирської купелі.

Одна з головних проблем, яку Світлана спостерігала в Жизномирі й яка наштовхнула її на ідею проекту – незацікавленість молодих людей, передусім школярів, історією місця, де вони народилися:

– Мені хотілося показати, що історія можу бути доволі цікавою і навіть в нашому селі можна дізнатися дуже багато. Якщо раніше нам розповідали чимало легенд та історій села, то тепер дуже мало. І навіть мої брати й сестри багато часу проводять за комп’ютером.

Учасники літнього етапу проекту були різного віку, від третьокласників та старші. Світлана говорить, що розраховувала на те, що зацікавлених виявиться більше і тому вона зробить дві групи – старшу і молодшу. Утім, прийшло дванадцятеро людей, а тому довелося адаптувати всі задумані завдання і вправи, а також ігри, аби зацікавити ними молодь різного віку. Чому так мало людей взяло участь? «Влітку не так багато людей було в селі. Молодші подумали, що це для старших і не прийшли, і навпаки», – пояснює ініціаторка проекту.

Цікавим для самої Світлани результатом проекту стало те, що вона знайшла карту села Жизномир 18 – 19 століття. «Окрім мене, – каже дівчина, – цієї карти в селі ніхто не бачив». За підтримки львівського Центру міської історії центрально-Східної Європи вона роздрукувала нові й давні карти села. У планах був воркшоп, на якому б учасники навчилися дивилися по картах, яким це місце було в минулому, дізнаватися з них  більше про історію Жизномира й не лише. За словами Світлани, цей проект виявився корисним і для місцевого музею, що саме будується:

– З директором школи ми домовилися, що я науково опишу ці карти і вручу їх школі разом з описами. Тоді їх передадуть до музею села, який зараз будують, або зберігатимуть у шкільному історичному куточку. Там зібрані книги, які видавали жителі чи уродженці села, збірки інтерв’ю зі старшими людьми, які пережили війну, хто був у підпіллі – на території села діяло кілька криївок і було потужне підпілля. Під час Першої і Другої світових воєн тут проходила лінія фронту. Тому в селі лишилося багато розповідей про те, як могли прийти зранку нічці, потім – Червона армія, а ввечері наші партизани. Старі речі також зберігаються в цьому куточку.

З досвіду втілення цього проекту Світлана відзначає дуже приязне ставлення до ідеї та допомогу, а його головний результат бачить в тому, що школярі спробували інакше дивитися на своє навчання, на історію села: «Мої брат і сестра ще довго потім питали, коли я ще зроблю щось подібне і чим вони можуть мені допомогти».

Текст: Світлана Ославська

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s