Медіавистава «Реконструкція»

Учасниця студій живої історії та авторка літературно-туристичного проекту «Їздець» Галина Танай планує створити медіавиставу за десятьма текстами українських письменників, авторів альманаху «Їздець». Ці тексти – про різні аспекти пам’яті.

11059682_1621050401503041_8338105020306768535_n

Медіавистава – це поєднання відеоарту, прозових текстів та музики. Таке поєднання кількох різних жанрів, на думку Галини Танай, зробить літературні тексти доступнішими для сприйняття.

Основу медіавистави складуть тексти десятьох авторів та авторок. Олексій Чупа написав про Макіївку Донецької області, Вікторія Амеліна – про селище Середнє на Закарпатті із занедбаним замком тамплієрів, Богдан Ославський – про колись курортне селище Ворзель під Києвом, Юрій Іздрик про його рідне місто Калуш на Івано-Франківщині, Ірина Цілик – про занедбані хутори в Чернігівській області, Юлія Стахівська – про Житомир, а Олег Коцарев – про Софроніївський монастир в Путивлі (Коцарев написав також тексти про Ірпінь і Дрогобич, тому авторка путівника ще визначається, який саме використають у виставі).

– Через художню прозу ця вистава розповідатиме про кілька міст або місць України, грубо кажучи, різного ступеню занедбаності. Це спроба реконструкції пам’яті про ці місця та все, що пов’язане з ними, – пояснює Галина.

Ідея проекту виникла, за словами авторки, на читаннях літературно-туристичного проекту «Їздець» у Львові. Поки вкотре слухала тексти авторів, зрозуміла, що вони вибудовуються в логічну послідовність.

Хоч автори дуже різні і пишуть про різні місця, не завжди туристичні, але всі ці тексти про одне й те ж. Про частково втрачену пам’ять та потребу її віднайти. Це може бути родинна пам’ять, пам’ять конкретного місця чи міста. Всі пишуть саме про це, і мені здається, сьогодні це дуже важливо. Адже в Україні тема історичної, колективної пам’яті тільки починає повертатися. Реконструкції родинної пам’яті – це те, що людей турбує, що болить багатьом.

Як приклад вдалої медіавистави Галина називає проект “il Caprese”. Це медіавистава за листами Михайла Коцюбинського, презентована 2015 року на фестивалі Intermezzo у Вінниці. В ній зі сцени декламувалися тексти листів письменника до дружини та коханки (які він, між іншим, писав різними мовами кожній жінці). На екрані в цей час з’являвся відеоряд: колажі з листів та фотографій Коцюбинського, його родини та італійських пейзажів, – і все це під музику, спеціально написану для вистави.

Подібний формат, вважає Галина, допомагає сприймати текст, який комусь, можливо, було б нецікаво читати. Зрозумілість для будь-якого глядача видається авторці проекту надзвичайно важливою. На її переконання, Світлана Рейніш, яка працюватиме над відеорядом, здатна зробити «водночас гарно і зрозуміло багатьом людям».

Виставу планують завершити наприкінці весни.

– Вистава буде зрозуміла кожній людині, яка цікавиться історією родини чи міста, де вона живе. Я гадаю,  в кожного з нас є щось, чого ми про свою родину не знаємо. І відсутність цього знання дуже позначається на нашому щоденному житті. Не знати про свою родину чи місто – це самотужки відбирати в себе частину свого коріння, – розповідає Галина.

Виставу вона планує показати якомога більшій кількості людей на мистецьких фестивалях та інших подіях, не тільки в культурних центрах України, як Львів чи Київ, а в регіонах, де люди мають менше можливостей отримати культурний продукт, «аби люди розуміли, що культура й мистецтво – не щось захмарне і це може бути в їхньому місті».

Текст: Світлана Ославська

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s