«Між Левами і Ведмедями» – пам’ять різних культур Львова та Ужгорода

Ми замало знаємо про архітектуру наших міст поза туристичними маршрутами, які рідко виводять за центр міста. З таким переконанням Аліна Букіна та Віктор Опаленик розпочали культурну ініціативу «Між Левами і Ведмедями». Вони створили серію листівок із зображеннями вілл Львова та Ужгорода.

Проект покликаний звернути увагу на те, як у містах співіснують різні культури, а також на «культурну децентралізацію» – інакше кажучи, нагадати, що цікаві й варті уваги місця існують далеко від центру міста.

2015-10-09_18-46-44

І ініціативі «Між Левами і ведмедями» поєдналися увага до візуальної частини та інтерактивних краєзнавчих ініціатив. Дизайнерка Аліна Букіна, яка мешкає у Львові, та екскурсовод Віктор Опаленик з Ужгорода не лише працювали над листівками, а й організували квест львівськими віллами та дві екскурсії віллами Ужгорода (для української та іноземної аудиторії).

У наборі дев’ять листівок – чотири ужгородські будинки та п’ять львівських. Ця асиметрія викликана тим, що в Ужгороді не вдалося знайти п’яту віллу – ці архітектурні об’єкти в місті не класифіковані й узагалі оминаються увагою.

Автори проекту мали на меті підкреслити багатокультурність двох міст. «В Ужгороді понад вісім мікронаціональностей, і вони вже тисячу років мирно співіснують. Це поляки, роми, євреї, угорці, а тепер понад 600 студентів з Близького Сходу та Азії», – перелічує Віктор. Про Львів розповідає Аліна: «Є багато важливих культурно та історично речей для багатьох народів. Всі знають, що у Львові жили поляки та євреї, але мало кому відомо про греків або чехів, які мають цілий квартал у центрі».

Вілли Ужгорода збудовані на початку ХХ століття – це період Чехословацької республіки. У них сьогодні знаходяться відділення Приватбанку, Центр дослідження гунгарології, міська стоматологія та житловий будинок. Львівські вілли функціонують як житлові приміщення, дитячий садок та ЖЕК.

У наступній серії листівок Аліна та Віктор планують працювати з елементами історичного середовища. Це ліхтарі, написи на стінах, старі таблички, пожежні гідранти, бруківка. Ці елементи не захищені, тож із кожним днем їх лишається все менше.

Віктор Опаленик:

– Цих деталей лишилося досить багато, але менше, ніж хотілося б. В Ужгороді переважно це чеські та австро-угорські пожежні гідранти. Коли ми робили перелік цих об’єктів в рамках університетського дослідження, нарахували понад сорок, а сьогодні їхня кількість зменшилася на десять. Тихенько ведеться будівництво, і гідрант прибирають, не знаючи, що він має якусь цінність.

З часів Чехословацької Республіки в Ужгороді лишився один електричний стовп. Повністю металевий. Я підозрюю, якщо випадково чиїсь руки до нього дійдуть, ми й того не будемо мати. Тому ще одна ціль проекту – якщо ми не можемо зберегти об’єкт фізично, то збережемо хоча б на листівках, розкриваючи його багату історію.

Перший тираж листівок уже продано. Набір коштує 75 гривень, одна листівка – 10 гривень. Спершу Аліна та Віктор планували в такий спосіб збирати гроші на реставрацію вілл. Але через те, що частина будівель – у приватній власності, це стало неможливо. Та й на реставрацію, каже Віктор, потрібно дуже багато дозволів.

Окрім роботи над новими листівками Аліна та Віктор планують займатися просвітницькою роботою – розповідати про невідомі архітектурні об’єкти на інтернет-платформах, щоб люди дізнавалися, в яких багатокультурних середовищах мешкають.

Аліна Букіна:

–  Нам хочеться дати поштовх, щоб люди ставили питання: що це таке, хто побудував і коли, а чому саме так виглядає – тобто не дивилися поверхнево, а глибше занурювалися в історію навколо нас.

Сказати, що в результаті проекту кожна людина впізнаватиме архітектуру свого району, – це надто амбітно. Але ми даємо зрозуміти, що архітектура – це не просто функція чи краса, вона будує наше сприйняття світу, міста, і навіть сценарій нашого життя.

Для нас важлива децентралізація культури та просвітництво. Ми вважаємо, що такими маленькими кроками донесемо до людей те, що історія – це цікаво. Людина, яка знає, що навколо неї така багатокультурність, стає добрішою.

Текст: Світлана Ославська

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s