«На фірі» – документальний фільм про примусове переселення

Героями короткометражного фільму «На фірі» стали мешканці села Васильківці Гусятинського району Тернопільської області. Усні історії п’ятьох дідусів і бабусь збирали та обробляли учасники Студій живої історії Олександр Тирон та  Катерина Поставська.

Тирон

Стрічка «На фірі» розпочинається з пісні, що її тихо співає жіночий голос, і цитати з Угоди між урядом УРСР і Польським Комітетом Національного визволення від 9 вересня 1944 року:

«Обидві договірні сторони зобов’язуються по підписанні цієї угоди приступити до евакуації всіх громадян української, білоруської, російської і русинської національностей, що проживають в Хелмському, Грубешувському,  […] повітах, які побажають переселитися з території Польщі на Україну, та приступити до евакуації всіх поляків і євреїв, що перебували в польському громадянстві до 17 вересня 1939 року, які проживають в Західних областях УРСР і побажають переселитися на територію Польщі…»

Фактично переселення не було добровільним, про що й говорять герої короткометражки «На фірі». Саме темі  примусового  переселення  українців  і  поляків  протягом 1944 – 1946  років присвячений фільм.  Поштовхом до його створення стали родинні історії авторів фільму Катерини Поставської та Олександра Тирона. Розповідає Олександр:

«Мого дідуся переселили з Надсяння (сьогодні – територія Польщі) в 1945 році на Тернопільщину. Його давно немає в живих, я ніколи не знав дідуся. Але в селі Васильківці мешкає його рідний брат, Богдан Іванович Завітковський. Я поїхав у гості до діда, взяв із собою камеру і почав розпитувати односельців, які були свідками депортації.

Нас турбували питання ідентичності, а також те, що люди часто плутають операцію Вісла та примусове переселення українців.

Ми спробуємо ще раз дати відповідь на питання пошуків особистої ідентичності для української молоді. Шляхом  усної  історії,  через  досвід  українських  переселенців  із  так  званого  Закерзоння  ми хочемо передати відчуття себе, родини, держави та народу».

До фільму увійшли п’ять інтерв’ю з мешканцями-старожилами села Васильківці, які пам’ятають депортацію. Це люди 1925 – 1943 років народження, зафільмовані в їхньому буденному одязі, в інтер’єрі їхніх осель.  «І вже сімдесят років тут живу, а всьо там думаю», – каже одна з респонденток.

Фільм «На фірі» заплановано показати жителям  села Васильківці під час Різдвяних свят, а також подарувати диски сім’ям респондентів. Олександр Тирон розповідає, що збирається продовжити проект наступного літа – записати подібні інтерв’ю з переселенцями з України в Польщі. На цю ідею його наштовхнула мешканка Васильківців, котра розповіла свою історію, але відмовилася бути записаною на камеру через те, що не хотіла очорнити нікого з поляків – у Польщі має родичів.

За словами Олександра, під час зйомок найскладніше було стримувати емоції та мовчки спостерігати за камерою, коли люди плакали, пригадуючи минуле.

Мета короткометражки «На фірі» виходить за межі оповіді суто про історію ХХ століття і прагнення заповнити лакуни родинної історії.  «Я хотів би, щоб глядачі провели паралелі між тодішніми переселенцями на селі, яких не любили, і сьогоднішніми переселенцями. Хотів би, щоб зрозуміли: люди лишаються людьми», – каже Олександр.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s