Наталія Єрьоменко: «Історія впливає на те, ким ми є»

Вона – чернівецька активістка, країнознавиця, поетеса, координаторка численних історико-культурних та урбаністичних проектів міста. Однією з таких ініціатив стала «Тимчасова видимість». Цей проект досліджував закинуті будинки та проводив на їх місцях мистецькі інтервенції. Ми – учасники «Студій живої історії», натхненні і вмотивовані, вирішили дізнатися про це більше із перших вуст. Розказуємо.

%d1%94%d1%80%d1%8c%d0%be%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be

– Як ти прийшла до громадського активізму й чому тобі подобається цим займатися? 

-Я не приходила до цього якось свідомо, не планувала цим займатися. Це така дорога, яка виникала переді мною по ходу того, як я нею йшла. Влітку, після закінчення бакалаврату, було багато вільного часу і мені хотілося придумати щось прикольне для міста. Чернівці дуже надихали. Я дізналася про «Вуличний університет» в Сімферополі. Написала за порадою його реалізаторці Каті Сєргацьковій (зараз відомій журналістці), що я хочу зробити щось подібне. Вона підказала робити таке ж, просто в Чернівцях, що і стало для мене стимулом.

Мені дуже сподобалося працювати з молоддю, з неформальною освітою, з міським простором. Я зрозуміла, що місто і публічний простір – велике джерело для діалогу та класна платформа для того, щоб зустрічати відмінних від тебе людей. Це банально створює класну атмосферу.

– Для кого ти робиш проекти?

– Переважно, для молодих людей, які хочуть щось робити, але не зовсім знають, як. Моя мета – підштовхувати їх в цьому.

– Це благодійна діяльність? Ви не отримуєте гроші за свою роботу?

– Це напівволонтерська діяльність. Інколи ми отримуємо гранти і в нас є гонорари, інколи ні.

– Однією із точок проекту «Тимчасова видимість» був пустир на вулиці Синагоги (колишня вул. Барбюса). Як реагували люди на цю ініціативу?

– Аудиторія, яка прийшла відвідати аудіоінтервенцію, реагувала дуже добре. Люди дивувалися, що раніше не було такої ініціативи, яка б підіймала цю пам’ять. Більшість казали, що це дуже важливо.

Так сталося, що в цей час в місті працювала група волонтерів з Німеччини, які щороку приїжджають прибирати єврейський цвинтар. Ми ж мали декілька листів, записаних німецькою, англійською, румунською та українською мовами. Іноземці були дуже вражені та раділи, що в Чернівцях починають працювати з цією спадщиною.

– Чи не віддалена громада від таких проектів, чи розуміє їхню цінність?

– Я би сказала, що громади в однині немає. Є різні громади та, відповідно, різні реакції. Одні громади залишаються байдужими, але інші починають активно про це говорити .

– Що з тим місцем зараз?

– Воно пустує.

– На твою думку, що там може бути?

– Я думаю, що це хороше місце для історичної пам’яті. Я говорю зараз зовсім не про пам’ятник, а про інші речі. Про створення такого публічного простору та наповнення його маркерами, які б говорили про смисли, які там є, про єврейську пам’ять, про те,  як важливо шанувати і пам’ятати історії різних людей та поколінь.

– Що тебе надихає займатися історію?

– Мені здається, що історія дуже впливає на нашу теперішність, ким ми є. Важливо знати різні історії різних людей. Це дає багатство варіантів, ким ти можеш бути .

– Що ти плануєш робити далі?

– Мені подобається працювати з містом і з молоддю. Я б не хотіла від цього відхилятися. Це і моє покликання, і моя робота.

 

                                                                       Наталія Бурило та Георгій Бушуєв

 

 

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s