«Я живу в селі»

Кожен з нас родом із села. Питання лише, в якому поколінні. Село пам’ятає вас! Сільрада, школа, лікарня, – всюди є ваш спогад, а спогади лишають сліди на будівлях. Будівля – саме те, що може об’єднати минуле і сьогодення, людей яких давно нема в селі чи на світі, та людей, які й досі живуть на своїй рідній землі.

Нове зображення

«Я живу в селі» – це історія кожної будівлі та її «відносин» з людьми. Ця історія зафіксована у фотокартках різних поколінь. Ці фото й слугують основним матеріалом для візуального втілення проекту. Зібрані фото, переосмислені та художньо оформлені (колаж, асамбляж), «супроводжуватимуть» будівлю і розповідатимуть нам про неї та людей, яких вона об’єднала.

Головна ціль мого проекту в тому, щоб показати селянам красу їхнього власного сільського життя. Привернути увагу до історії різних поколінь, а особливо – до покоління наших дідів, яке стало одним із перших свідків змін свідомості сільського життя. І зрозуміти, що все ж таки в нас більше спільного ніж відмінного.

Своєю ініціативою я хочу поставити важливе питання про усвідомлення власних традицій та їх переосмислення в сучасному міському житті. Я вважаю, що однією з відповідей буде налагодження контакту між поколінням дідів та внуків. Запорукою цього буде спроба зрозуміти світобачення «того» покоління і перейняти його.

Цей проект про село і для села. Чому? Тому що я сама виросла в селі і люблю сільських людей, бо вони щирі і працьовиті, не втратили багатовіковий зв’язок з природою. Індустріалізація перетворила наших батьків на повноцінних міських жителів. Зі своєю страшенною зайнятістю, вони не встигли увібрати в себе такі фундаментальні поняття як традиція, культ предків, фольклор.

Для першого проекту я обрала своє рідне село Кобижча Бобровицького району, Чернігівської області. В Кобижчі є залізнична станція, і тому майже все робоче населення працює в Києві. В селі багато молоді, яка теж працює в Києві, і багато хто мріє там жити. Тому я вважаю, що в Кобижчі така ініціатива особливо важлива.

Я планую максимальну взаємодію з місцевими жителями: завдання школярам «історія моїх діда й баби», анкетування серед молодого покоління (як вони себе відчувають в рідному селі), збір фольклорного матеріалу (пісні, обряди), збір фото, де зафіксовані сільські будівлі, робота над презентацією проекту (концерт місцевих співачок зі столичними фольклористками).

І все це в результаті має вилитись в багатокомпонентну сільську подію під назвою «Я живу в селі». Маю надію, що кожен зрозуміє, як він мислить, куди направлені його власні думки і, можливо, наблизиться до розуміння, що село – це прекрасно!

Фото з Історико-етнографічного мистецького альбому музею Івана Гончара “Україна й українці”.

Віра Ібрямова-Сиворакша

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s