«Кухня Sovetica»

Мене звати Євгеній Шатілов, і я організував групу, яка буде реалізовувати проект «Кухня Sovetica». Він присвячений повсякденню радянської людини 1960–1980-х роках і має на меті ознайомити з життям людей тієї епохи простими і зрозумілими методами.

10

На фото студентки програми “Студії живої історії” та автор проекту Євгеній Шатілов(зправа). Автор фото: Тарас Ковальчук

Справа у тому, що зараз вступає в доросле життя нове покоління, яке навіть дотично не уявляє, що являло собою життя в СРСР, чим користувались люди в побуті, які були життєві стратегії радянського громадянина, як він проводив дозвілля. Покоління, молодість якого припала на 1960–1980 роки, живе й нині, є носієм безпосереднього досвіду. Проте, цей досвід або деформований особистими чи колективними поглядами на тодішнє життя, сформованого у радянську чи пострадянську добу, або ці люди з їхнім досвідом є нецікавими сучасниками. З квартир зникають радянські меблі й інші речі – сучасне покоління масово втрачає зв’язок з матеріальним і культурним світом радянського: лише ментально вони часто стикаються з явищами, які називають «совком», які, утім, чітко не типологізовані. Саме ознайомленню і осмисленню тієї епохи і присвячений наш проект.

Винесений у назву архетип «кухні» був важливим для радянської людини: саме вона уособлювала домашній затишок у особистій квартирі та суспільний простір у гуртожитку чи комунальній квартирі. Тут збиралася родина, кухня позначала інтимний простір, де можна обговорити з надійними людьми нагальні проблеми – туди не допускали абикого, там падали бар’єри і радянська людина приймала цілком інакшу ідентичність, ніж на роботі чи у громадському житті.

Наша «Кухня Sovetica» буде, з одного боку, комунікаційним майданчиком між носіями радянського досвіду і тими, хто прагне з ним познайомитись і осмислити. Окрім традиційних методів (бесіди, лекції, демонстрації фільмів тощо), ми застосовуватимемо метод емпатії – запропонуємо нашим гостям поринути у радянську атмосферу, щоб самостійно спробувати практики, які були звичні для радянської людини – цьому будуть слугувати, наприклад, квести та розроблені нами настільні і рольові ігри.

З іншого боку, «Кухня Sovetica» –  це лабораторія. Збирання матеріалу, обробка даних, дослідження – усе це супроводжуватиме нашу діяльність постійно. Ініціатива буде реалізовуватись у Києві, креативний простір і музей ми плануємо створити у Херсоні. Проект буде реалізовуватись постійно, створення простору є кінцевою метою, однак дослідження, розробка матеріалів, ігор, заходів буде тривати.

Хто такі «ми» і хто такі «інші»? «Ми» –  це молоді історики, які навчаються на магістратурі КНУ імені Тараса Шевченка (звичайно, це не остаточний склад, ми раді бачити всіх зацікавлених). У нас різні наукові інтереси, проблеми, яких ми торкаємось у наших наукових розробках далекі від теми радянського, однак усі ми вирішили пристати на цю ініціативу. Чому? Справа у тому, що ми вважаємо себе останнім поколінням, яке масово відчувало вплив радянського на наше життя – для нас «своїми» були радянські свята, радянська музика, фільми, ба навіть підручники у школі. Після переосмислення ми відкинули багато таких маркерів, але це на нас впливало. Тому цей проект є особисто важливим для нас, адже так ми зрозуміємо, чим ми відрізняємось від інших – тих, хто народилися до нас та після нас, чи дійсно ми росли в інакшому світі, ніж вони, чи таки в тому самому.

Інші – це ті, на яких ми спрямовуємо ініціативу. Попри те, що ми раді усім, хто бажає осмислювати радянське, ми орієнтуємо проект на молодь . Вона не має сформованого враження, що таке радянське, і тому може стати об’єктом спекуляцій. Важливо показати цю епоху без купюр, а особливо повсякденне життя – саме тоді повсякденність і вплив на неї держави, громадських органів у ту добу молоді люди зможуть оцінювати тверезо.

У найближчий час ми створимо методологію дослідження, розробимо проекти дієвих засобів комунікації з тими, хто бажає осмислити радянське, а наша кінцева мета – створення простору-музею, який був би наочним прикладом осмислення радянського. І це – найтяжча складова нашого проекту, де ми зіткнемось з необхідністю пошуку ресурсів, вирішення багатьох проблем, які не стосуються науки чи роботи з публічною історією.

Але упевненість у нагальності такого проекту, наш ентузіазм та набуті навички допоможуть досягти кінцевої мети.

Євгеній Шатілов

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s