Самобутні: соціально-культурні проекти молоді

Ціль ініціативи Самобутні
Створити такі умови для взаємодії між дітьми, вчителями шкіл, працівниками позашкільних установ та громадськими активістами, в яких би вони знаходили та випробовували нові формати дослідження місцевої історії та спілкування між собою.

фото 1

Розуміння місцевої історії у підлітків у школі та поза нею може формуватися на уроці історії, під час відвідування краєзнавчого музею, участі в заходах, які організовують до різних пам’ятних дат та свят культурні установи та громадські організації, читанні місцевої преси. В усіх цих ситуаціях діти займають здебільшого пасивну позицію – тих, кому транслюють набір фактів та уявлень про історію міста. Ініціатива «Самобутні» направлена на те, щоб в рамках реалізації кількох проектів діти взяли на себе активні ролі тих, хто самостійно досліджує цікаві аспекти історії міста і шукає нові креативні форми їх презентації.

За останні півроку я кілька разів наново формулювала ціль, тому що ніяк не могла знайти те саме чітке та зрозуміле перш за все мені самій формулювання. Мені вдалося це зробити лише після двох місяців роботи в ліцеї і музеї та проведення виховних заходів для дітей. Навчальні заклади отримують щомісяця вказівки щодо того, які саме виховні заходи мають проводитися. Стандартний формат їх проведення приблизно такий – розповісти про ту чи іншу подію, показати слайди і короткий фільм. Я кілька разів пробувала щось подібне зробити, і мені самій в процесі заходу було нудно. Але найголовніше – я відчувала, що роблю щось неправильно, бо замість того, щоб діти самостійно в процесі взаємодії один з одним, вчителем, літературою та іншими джерелами намагалися сформувати власне бачення події, вони отримували моє бачення.

фото 2

 На цьому фото щаслива тільки я, бо проводжу свій перший захід в музеї. І хоч ми говорили про цікаві речі (молодіжні волонтерські ініціативи), подібний формат проведення заходу, як на мене, виявився нецікавим і неефективним.

Власне, ця проблема, щодо якої я раніше мала лише припущення, а тепер її чітко бачу і усвідомлюю, зумовила всю ініціативу. Проблема полягає в тому, що навіть поза навчальним процесом, в середовищі, де є більше свободи, вчитель, вихователь, керівник гуртка тощо все одно передає дітям низку історичних фактів та нав’язує свої погляди на них, а не створює умови, в яких діти самостійно проводили би дослідження історичних подій, аналізували наслідки та формували власне ставлення.

Формат

Формат ініціативи передбачає залучення учнів, учителів, представників культурних, освітніх та громадських організацій до реалізації проектів, в рамках яких вони випробують себе в нових ролях. Щоби створити відповідні для цього умови, потрібно було знайти нестандартні поєднання історії з іншими навчальними дисциплінами. Такими дисциплінами для перших наших проектів були обрані образотворче мистецтво та кулінарія. Але перш ніж детально описати суть цих проектів, я би хотіла відповісти на запитання, чому їх кілька, чому не можна в даному випадку було би зробити щось одне або хоча би на одну тематику.

З форматом ініціативи у мене теж були проблеми ще з самого початку участі в «Студіях живої історії». На Студії ідей я їхала із задумом про міські квести для дітей з різних шкіл. Але все змінилося, коли я вперше порадилася з ментором Лесею Берездецькою. Я досі не розумію, як їй це вдалося, але її поради допомогли мені знайти саме той формат, який був найбільш доцільним та цікавим, але якого я дуже боялася і навіть подумати про нього не могла раніше. Це був тижневий табір для дітей на базі місцевої бібліотеки. Проте, коли я з цією ідеєю прийшла в місцевий відділ освіти, його начальник порекомендувала провести заняття на базі оздоровчого табору «Гончарівський», де відпочивають діти зі всього району. Оскільки влітку знайти в місті навіть 15 дітей для участі в ініціативі було проблематично, я обрала формат занять по 2-3 години в оздоровчому таборі. Ці заняття пройшли чудово, мені досі здається, що той тиждень був найкращим цього року. Доти я взагалі не мала подібного досвіду, і ці заняття дали змогу зрозуміти, чи вийде в мене взаємодіяти з дітьми та вихователями.

фото 3
Заняття в таборі, під час яких діти з різних сіл Сватівського району досліджували історію та самобутність своїх населених пунктів

Але коли я проаналізувала результат цих занять, то зрозуміла, що отримала від них лише досвід, але до досягнення цілі майже не наблизилася. Тому що в даному випадку потрібна системна та довга співпраця і з дітьми, і з вчителями. Для себе я визначилася, що проведення однієї, навіть дуже цікавої освітньої події, жодним чином не зможе вирішити озвучену вище проблему. Тому я вирішила спробувати здійснювати свою ініціативу впродовж цілого навчального року у двох освітніх закладах: з вересня я влаштувалася на роботу в Сватівський професійний аграрний ліцей, де працюю керівником гуртка краєзнавчої та музейної роботи, також на волонтерських засадах співпрацюватиму з однією зі шкіл міста. В рамках «Студій живої історії» в цих навчальних закладах разом з дітьми ми здійснюємо наступні проекти:

  • «Книга рецептів моєї сім’ї». Ця ініціатива направлена на дослідження книг рецептів сімей, які проживають в селі Хомівка. Це цікаво, тому що такі книги часто ведуться десятиліттями в зошитах і, окрім кулінарних вподобань окремої сім’ї, також відображають сімейні традиції та загалом історичний період, в який вони велись. Особливо цікаво було би пошукати рецепти 90-х років ХХ століття, коли люди вигадували страви з обмеженого набору продуктів, моду на якісь конкретні страви та як рецепти передавили між поколіннями. Оскільки в ліцеї навчають майбутніх кухарів, то окрім виставки цих книг, ми також будемо готувати страви за рецептами з них. Окрім кухарів, у ліцеї навчаються слюсарі та трактористи. Тому разом із вчителем історії та майстрами виробничого навчання ми плануємо цю ініціативу таким чином, щоб одні учні допомагали іншим в опануванні кулінарії (у багатьох є проблеми з веденням власного побуту). Також є надія, що спільне приготування їжі та спільні обіди чи вечері зможуть налагодити більш дружні стосунки між ними та своєчасно вирішувати конфлікти.
  • «Даруємо вірші». Цей проект є спробою пошуку альтернативної книзі чи газеті платформи, на якій можна було би розміщувати вірші місцевих поетів. В міській бібліотеці є збірники віршів, але видавалися вони востаннє близько десяти років і сьогодні читачі ними майже не цікавляться. Разом з дітьми Сватівської загальноосвітньої школи №2 (8–10 класи) ми спочатку обговорили цілі та задачі проекту, обрали вірші та створили кілька ескізів. Один із цих ескізів ми перенесли на шкільний паркан, інші малюватимемо всередині школи. В листопаді ми влаштуємо презентацію проекту для залучення до нього учнів інших шкіл. Також ми будемо налагоджувати співпрацю з освітніми та культурними установами, громадськими організаціями, яким власне і даруватимемо вірші. В результаті отримаємо «збірку» віршів місцевих поетів на стінах установ, розташованих в різних частинах міста. Також діти зможуть проявити свої творчі та організаторські здібності.
  • «Лінія часу історії Хомівки». В аграрному ліцеї разом з дітьми ми спочатку визначили ключові події для історії села Хомівка. Зараз ми зображуємо їх у вигляді часової лінії на великому стенді, який пізніше розмістимо на фасаді музею. Таким чином ми зробимо більш доступною для жителів села його історію, бо вони бачитимуть її ключові події просто проходячи повз музей. А можливо це навіть вмотивує їх його відвідати. Також таким чином ми хоч трішки прикрасимо не дуже привабливий фасад музею.

Ресурси
В процесі реалізації ініціативи виявилося, що більшість ресурсів можна знайти в місті, особливо це стосується приміщення та апаратури. В липні я проводила заняття з дітьми в оздоровчому таборі. Всі необхідні ресурси, окрім канцелярії, забезпечував табір (приміщення, харчування дітей, проектор). Також я запрошувала знайомого фотографа, який погодився безкоштовно зняти один наш день.

Перший етап проекту «Книга рецептів моєї сім’ї» – це виставка, для якої потрібно буде надрукувати фотографії для стендів. Для проекту «Даруємо вірші» потрібна була фарба та пензлі для малювання. Презентація цього проекту буде здійснюватися на базі місцевої бібліотеки, в якій можна буде скористуватися проектором, колонками та іншою апаратурою. Оскільки на цю презентацію я запрошуватиму молодих людей, які реалізовували власні соціальні проекти, щоби вони поділилися досвідом з потенційними учасниками проекту, то в ресурси буде входити проїзд та харчування запрошених гостей.

Анастасія Севостьянова

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s