Альона Маліченко: Прогулянка єврейським Кременчуком

Моє дослідження розпочалося влітку. Першим задумом було провести виставку, але дослідження внесло корективи. Місцевий краєзнавчий музей вже шість років закритий на ремонт, тому працювати з його архівами і документами серед будівельного мотлоху змоги не було.

фото

Працівниці музею хотіли допомогти, тому надали наукові статті і деякі фото, але всі вони, на жаль, були взяті з Інтернету. Місцева єврейська громада виявилась дуже закритою, про що мені розповідали ще перед початком дослідження, але я наївно на це не зважила. Чомусь гадалося, що почувши про мою ініціативу, вони залюбки нададуть всі необхідні фото для виставки.  Гадаю, не в останню чергу їхню закритість можна пов’язати з випадками осквернення будиночка на місці заховання доньки  брацлавського цадика Ребе Нахмана. Капличку, встановлену на місцевому єврейському кладовищі, кілька разів підпалювали вандали, тому не дивно, що єврейська громада дуже оберігає особисте і не довіряє «чужинцям». В якийсь момент, порадившись із менторкою, ми вирішили, не змушувати їх, а сконцентруватися на іншому.

Цим іншим стала друга частина моєї ініціативи, яка поки що є основною, – складання маршруту єврейськими місцями Кременчука. Влітку я познайомилася з краєзнавцем, колишнім викладачем Кременчуцького університету Євгеном Бергером. Цей 83-річний  чоловік сам є живою історію міста, бо знає безліч історій про нього. Хоча, мушу визнати, деякі історії-легенди, які він розповідає, неможливо перевірити. У цей період я фотографувала старі будівлі для маршруту і збирала усні історії. Для мене особисто місто відкрилося з нового боку. Бо після Другої Світової війни Кременчук був одним із кількох міст, житловий фонд яких був знищений на 95 %. У повоєнні роки після  відбудови з’явились нові одноманітні будинки і промислові об’єкти, які сховали в тінь ті нечисленні будівлі, яким вдалося вціліти й історія яких налічує сто і більше років. І більшість з них, так чи інакше, пов’язана з єврейською історією міста.

Оскільки влітку я працювала з дітьми, то вирішила поєднати, так би мовити, приємне з корисним, і провести екскурсію для дітей. Хотілося не тільки скласти власний маршрут, але й поділитися з малечею цікавими фактами про місто і його поліетнічну історію, а також дослідити з ними, як час і суспільство впливають на старі будинки. Першу екскурсію-прогулянку єврейськими будівлями я провела 13 липня для восьми дітей. За цим же маршрутом ми пройшли 16 вересня з іншою групою. А вже 7 жовтня ми з дітьми випробували інший маршрут, який я створила, досліджуючи історію Кременчука початку XX ст.

17 вересня відбулася пішохідна екскурсія-прогулянка «(Не)знайомий Кременчук» вже для широкого загалу. В цьому маршруті я вирішила поєднати пам’ятки архітектури Кременчука з легендами міста. Мешканці, які завітали на екскурсію, дізналися, чому Кременчук називали Українським Єрусалимом. Побачили будинок, в якому класик єврейської літератури ШоломАлейхем писав «Тев’ємолочника», будинок єврейського тютюнового магната, в якому, за легендою, жив привид, і зустріч з яким дарувала швидке одруження, дізналися, що пов’язує славнозвісний «Титанік» і будинок багатія Рабиновича, тощо.

Екскурсію такого масштабу провести самій було б важко, тому я звернулася до ГО «Культурний Діалог», які минулою весною проводили «Спільні прогулянки». Вони вподобали тему екскурсії єврейськими місяцями, тому забезпечили заходу піар і всебічну підтримку. Екскурсію провів Євген Бергер. Я також розповіла присутнім легенди міста. Прогулянка «(Не)знайомий Кременчук» викликала неабиякий ажіотаж серед містян: прийшло понад сто людей, її висвітлили місцеві періодичні ЗМІ та телебачення. Прогулянка залишила по собі багато позитивних вражень.

У подальшому я планую описати створений маршрут з фото і відео для блогу або для якогось видання. Крім того, хочу все ж таки провести виставку про Праведників миру та про євреїв, розстріляних на місцевій Піщаній горі у 1941 році. Сюжет про екскурсію для школярів на це місце я створила для місцевого телеканалу, на якому зараз працюю: https://www.youtube.com/watch?v=yOd9I0CXdOY (з 19:24). Поки що збираю матеріали на цю тему.

Також хотілося б створити проект, аби привернути увагу до старих будинків міста. Деякі з них знаходяться в аварійному стані, а більшість, хоча й є пам’ятками архітектури, спаплюжені зовнішньою рекламою і людським втручанням (пластиковими балконами, кондиціонерами).

Досвід, який я отримала, працюючи над дослідженням, – безцінний. Він дозволив мені правильно розставити пріоритети, а також побачити власні прорахунки, зроблені ще на етапі планування (як виявилося, «місія» і «візія», якими нас «тероризували» у Бердичеві – це не порожні слова).

Альона Маліченко

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s